Майже рік тому, 24 лютого 2022 року, Російська Федерація незаконно вторглася до суверенної та незалежної держави України, розпочала жорстоку та неспровоковану війну. На сьогоднішній день Росія знищила незліченну кількість міст. Цілеспрямовано і злісно вбила десятки тисяч ні в чому не винних людей. Могили тепер охоплюють колись прекрасні пейзажі того, що було зростаючою і процвітаючою нацією мирного народу. Геноцид триває, оскільки російським громадянам дозволено вільно подорожувати, залишати свою країну та займатися своїм повсякденним життям без будь-яких занепокоєнь чи провини.
Жахливо те, що МОК дозволяє російським і білоруським спортсменам приймати участь в Олімпійських іграх під нейтральними і неполітичними прапорами. Серед них є спортсмени, які всіляко підтримують геноцид і війну в Україні. Таким чином, жоден спортсмен з цих країн не повинен мати можливості або привілеїв змагатися, особливо на Олімпіаді, поки триває війна.
Спорт - це все, що завгодно, але не нейтральне. Кожен спортсмен є послом і представником своєї країни. Тому кожна перемога та висока кількість медалей є поштовхом до національної гордості та престижу для свого народу та країни. Успішних спортсменів сприймають як героїв і дивляться на них з великою гідністю і повагою. Кожна країна використовує своїх олімпійських чемпіонів на свою користь для просування своїх політичних інтересів і цілей. Ці олімпійські чемпіони мають широку публічну платформу та величезну відповідальність виступати проти несправедливості, що відбувається, особливо якщо винуватцем є їх власна країна.
Росія і Білорусь повинні потрапити під санкції через всі можливі заходи, включаючи своїх спортсменів. Ми не можемо допустити, щоб вони змагалися під час війни яка все ще триває. На Росію потрібно тиснути з усіх боків, вона повинна припинити війну і якнайшвидше вивести свої війська з України.
На сьогоднішній день, з початку війни, 184 українські спортсмени загинули або захищаючи свою націю, або як невинні жертви від бомбардувань спрямованих на мирне населення. Ті спортсмени тепер пам'ять. Вони більше ніколи не матимуть можливості представляти Україну на світовій арені. Вони більше ніколи не принесуть додому медаль. Вони більше ніколи не досягнуть свого особистого найкращого. Вони більше ніколи не поб'ють світових рекордів. Вони ніколи знову не заспівають національний гімн зі сльозами на очах. Вони тепер і назавжди були обмануті життям, будучи борцями своєї нації, приносячи честь і гордість на Батьківщину. Ніколи більше...
Я звертаюся до всіх НОК та МСФ світу об'єднатися, не підтримувати допуск російських та білоруських спортсменів до участі в Олімпійських іграх чи будь яких спортивних змагань, поки триває війна. Ми маємо моральний обов'язок зберігати цілісність спорту через людяність і співчуття. Ми маємо робити те, що є правильним, а не легшим чи політично коректним.
НАВІТЬ НАЙБІЛЬША ГРА В СВІТІ НЕ ВАРТА БІЛЬШОГО АНІЖ ЛЮДЬСКЕ ЖИТТЯ.
Ли́лия Алекса́ндровна Подкопа́ева (укр. Лілія Олександрівна Подкопаєва; род. 15 августа 1978, Донецк) — украинская гимнастка, заслуженный мастер спорта Украины (1994), судья международной категории.
Обладательница Кубка Европы (1995), 45 золотых, 21 серебряной и 14 бронзовых медалей. Абсолютная чемпионка мира по спортивной гимнастике (1995), чемпионка Европы (1996), Олимпийская чемпионка Игр в Атланте (1996).
